ЖІНКА-ЗАХИСНИЦЯ
ВИКЛИКИ У ВІЙСЬКУ
Жінки відіграють важливу роль у Збройних Силах України, і їхня участь постійно зростає.
Історія Світлани Торовчик
П ро своє життя у війську та про труднощі з якими стикається військовослужбовиця розповіла нам детальніше .
Світлані 23 роки, вона із міста Житомир, до війни працювала екологом та паралельно навчалася у Києві. Але з початком повномасштабного вторгнення серце підказало їхати у рідний Житомир та допомагати у війську. Світлана вступила до лав ЗСУ у квітні 2022 року.
Як ви наважилися піти у військо?
Переломний момент стався у 2022 році, коли я зрозуміла, що не можу залишатися осторонь. Коли ти бачиш, як руйнують твою країну, як гинуть люди, як ворог намагається забрати нашу свободу – страх зникає, і залишається тільки одне бажання: діяти.
Які були перші враження від служби?
Було важко, особливо фізично та емоційно. Але з часом адаптувалася, знайшла підтримку в побратимах і відчула, що можу витримати більше, ніж думала.
Що вас мотивує продовжувати службу?
Війна змінює все. Вона забирає спокій, але дає розуміння, заради чого ти живеш. Моя країна. Я хочу, щоб Україна була вільною, щоб діти могли рости без страху, щоб наші міста більше ніколи не бачили війни. Мої побратими. Ми стали родиною, і я не можу їх покинути. Ми разом проходимо через біль, втому, небезпеку – і разом рухаємося до перемоги. Сила всередині мене. Кожен день у війську робить мене сильнішою. Я розумію, що можу більше, ніж думала, і це додає віри в себе. Люди, які вірять у нас. Коли чую, як українці підтримують армію, як чекають нас удома, як борються у своїх містах – це ще одна причина стояти до кінця.
Які виклики стоять перед жінками у війську?
Служба у війську – це випробування для кожного, незалежно від статі. Але для жінок є свої особливі виклики такі як: фізичне навантаження, тому що військова служба вимагає витривалості, сили та постійної підготовки; гендерні стереотипи, хоча ситуація змінюється, іноді досі чуєш: "Це не жіноча справа"; баланс між службою та особистим життям, тому що у війську важко підтримувати зв’язок із родиною: відстань, небезпека, постійне напруження – усе це впливає на стосунки.
Тобто вам доводилося стикатися з упередженням через те, що ви жінка?
Так, доводилося. На жаль, у війську, як і в цивільному житті, ще є стереотипи. На початку служби деякі чоловіки ставилися скептично: мовляв, армія – це для сильних, а жінка повинна бути в тилу. Але коли ти працюєш нарівні з усіма, виконуєш бойові завдання і показуєш результат – повага з’являється сама собою. Тимпаче більшість амуніції розрахована на чоловіків: бронежилети, форма, навіть зброя. Інколи доводиться шукати варіанти або адаптувати те, що є. Але хочу сказати й про хороше: у війську багато чоловіків, які підтримують, допомагають і бачать у нас рівноправних бійців. Суспільство змінюється, і армія теж. Тепер уже ніхто не сумнівається, що жінка може бути снайперкою, командиром танка, розвідницею чи артилеристкою.
Так, упередження ще є, але ми їх ламаємо щодня. І я пишаюся тим, що разом із іншими жінками-захисницями роблю це.
Що б ви сказали жінкам, які вагаються, чи йти у військо?
Якщо відчуваєш у собі силу, якщо не можеш стояти осторонь і хочеш бути корисною – тоді йди вперед. Сумніви будуть, це нормально. Але військо – це не лише про фізичну силу, а й про витримку, витривалість і командний дух. Якщо тобі страшно брати зброю, можна допомагати як медик, зв'язківець, логіст, оператор дронів. Армія – це не тільки окопи. Якщо серце підказує, що твоє місце тут – не бійся. Ти потрібна Україні!
Автор проєкту: Яна Драга
Виконано в межах кваліфікаційного проєкту «Нові герої: як формується нація захисників»
Науковий керівник: Світлана Коваль, старший викладач кафедри журналістики, реклами та PR-технологій